29 жовтня 2016 р.

День краєзнавства: "Подорож по історичним місцям Виноградівщини"

         27 жовтня працівники центральної районної бібліотеки  провели День краєзнавства на тему: "Подорож по історичним місцям Виноградівщини». 

6 вересня 2016 р.

"Се мій Варош" на Говерлі


Учасники гурту “Чаламада”–відомого закарпатського гурту, заспівали на найвищій точці області пісню, та ще й яку – “Се мій Варош”. Такого концерту Говерла ще не чула та не бачила Двоє учасників виноградівського ска-панк-рок гурт “Чаламада” вибравшись на Говерлу, не просто насолоджувалися живописним видом, а вирішили потішити інших туристів, виконавши

1 вересня 2016 р.

Урочище Пятихатки

Передісторія переселення Пятихаток така. За часів Австро-Угорської імперії для будівництва залізниці в Закарпаття приїздили італійці, деякі з них були чудовими майстрами по каменю. В Угочанському комітаті багато з них поселилися в Текові. Деякі поселилися між Виноградовом і Тековом, в районі транспортного мосту. Було кілька сімей, що проживали у районі вище теперішнього комплексу «Орлине гніздо». Самі вони називали це урочище/поселення П’ятихатки,

15 липня 2016 р.

50 ідей як відпочити на Угочанщині, від Oleksandr Koval, Jylianna Karpova та Valentyna Gornetski.

50 ідей як відпочити на Угочанщині, від Oleksandr KovalJylianna Karpova та Valentyna Gornetski...додавайте свої варіанти!!!
1. Пошукати скарби опришків на «Шляху Пинті» (с.Новоселиця)
2. Продегустувати леквар в єдиному в Україні дегустаційному залі леквару (с. Ботар)
3. Підкорити гору Фрасин (826), найвищу точку на території Виноградівського району (с.Новоселиця)… може не зовсім підкорити, а просто пройтись)))

Комплекс Перені – перлина Виноградівщини


Здається вже все сказано та написано про Виноградівщину і немає жодного куточка, який би не був дослідженим. Але знов і знов переконуєшся, що навіть у давно знайомому палаці Перені, є досі непрочитані сторінки історії.
Варто зазначити, що це цілий комплекс, куди крім палацу також входять флігелі та парк, що складають єдиний комплекс та становлять унікальний зразок паркового будівництва в м. Виноградів. 

4 липня 2016 р.

Церква Вознесіння


 Церква значного розміру, яка стояла на колишній головній площі міста, зорієнтована на схід. Більша частина стін збереглася в середньовічному стані, різьблені структурні елементи теж., в більшій мірі у XVIII ст.. перебудованим був лише внутрішній інтер’єр, коли як в середині нефу, так і в апсиді з метою підпори нового склепіння були збудовані нові квадратні пілястри. Про вигляд колишнього інтер’єру церкви свідчать частина креслярських документів з її зображенням, які були виготовлені у зв’язку з перебудовою в ХІХ ст. ЇХ значна частина була виготовлена в три періоди: в 1864 році, коли Імре Генсльманна та Флоріша Ромера –певно саме з метою виготовити малюнки – до Сату-Маре супроводив і Ференц Шульц; в 1880 роках, при підготовці зовнішньої реконструкції за проектами Імре Штейндля, яка врешті не була реалізована.; та в 1900 році, коли Національний комітет охорони пам’яток старовини і культури доручив Віктору Мишковському виготовити серію малюнків.

30 травня 2016 р.

Вулканічні печери, кремнієва вода та голуба глина «водяться» на горі Фрасин на Виноградівщині

Неймовірно манить до себе в ці дні любителів «зеленого» туризму найвища гора Виноградівщини – Фрасин (826 м), що неподалік сіл Черни, Хижі, Новоселиці. Вона таїть у собі багато загадкового й цікавого не лише з нашої історії, а й еволюції самої природи. Тут, у пралісах, збереглося донині таке природне середовище, яке  уже дуже рідко зустрінеш у наших Карпатах. Недарма гора носить назву, що асоціюється з темними магічними силами.
На вершині – географічна позначка часів Римської імперії
А біля підніжжя – найдавніша в Західній Європі стоянка первісної людини
Ще 600 років тому тут діяв вулкан, який викидав на поверхню гарячу воду. Через це селяни з навколишніх сіл придумали силу-силенну найрізноманітніших легенд та переказів. Не розуміючи суті природних законів, вони трактували все по-своєму. Не секрет, що переважна більшість місцевого населення й нині боїться заходити до цього лісу. В підсумку тут подекуди утворилися величезні завали дерев, де дуже добре почувалися звірі. А найбільшу цінність становили табуни оленів, косуль, диких кабанів. Їх колись було стільки, що угорські королі організовували для своєї знаті полювання, залучаючи й місцевих жителів. Якщо воно було результативним, то багаті дарували селянам м’ясо та їжу, а собі забирали трофеї. Ця гора досі залишається найпривабливішою для мисливців Королівського низового колективу.
В період революційних подій за визволення Угорщини від австрійських поневолювачів прихильники Ференца Ракоці ІІ в цих лісах тримали табір повстанців, які проходили навчання та військові тренування. Ще й донині назва цього урочища збережена.
Цікавим для туристів є й гранітний камінь на самій верхівці з географічною позначкою часів Римської імперії. Ця історична деталь дуже добре збережена. Саме тут, на самій вершині гори, розташовувався спостережний пункт легіонерів, які в ті далекі часи слідкували за дорогами, що вели до Угочі, Хуста, Сату-Маре й оберігали соляний шлях та копачів благородних металів. На сьогодні від цього всього залишилися лише глибокі рови, які захищали об’єкт.
скачанные файлы
На західній частині гори на висоті 700 м є залишки кар’єру, де добували андезит-базальт і потім із нього виготовляли найрізноманітніші будівельні деталі, а також збирали цінні метали, які висіювали при дробленні мінералу. Цю місцевість назвали Бурбуляни. Зовсім поряд – природні вулканічні печери, в яких можна знайти кам’яне масло – цікаву й рідкісну речовину. Наші пращури дуже добре розуміли, що ця гора є не лише природним скарбом, а й нерозгаданою таємницею підземних багатств, тому приписували народному меснику Пинті всяку-всячину й навіть таке, що лише він знав, де знаходяться поклади золота, природних кристалів. У цю міфічну історію й нині вірять у с. Новоселиця. Піднімаючи камінь Пинті минулого літа, місцеві аборигени дуже пильно оглядали землю під ним, шукали сходи до золотих печер.
Досить велика частина підніжжя цієї гори у 20-х роках минулого століття відійшла до Румунії, і там зуміли відкрити шахти, у яких добували благородні метали та кристали. А на нашій території у Вишкові було створено підприємство по добуванню ртуті.
Неподалік урочища Бурбуляни є джерело, вода якого містить у собі дуже багато кремнію – до 18 відсотків. Це нещодавно підтвердили науковці області. Тобто вона не має собі рівних у регіоні, й у майбутньому, якщо зміниться економічна ситуація, тут туристам можна буде створити набагато кращі умови для відпочинку, ніж у Європі: вони зможуть використовувати наші природні багатства для покращення стану здоров’я та відпочинку.
Не менш цікавим для туристів та любителів природи є й підніжжя вище­згаданої гори. В селі Черна – природні поклади голубої глини, або чудо-глини, як її називають тут, а також кизилова плантація. У Веряці та Горбках – найдавніша рукотворна печера над Тисою та стоянка первісної людини – найдавніша в Західній Європі. На східних схилах гори у Велятині – гаряча солона вода, а на західних схилах – джерела кремнієвої води, де водяться чорнопалі раки та двостулкові молюски (теж дуже рідкісне явище в природі). Великі запаси такої цінної води накопичено в озерах села Черна. Тож відправлятися літом до Мертвого моря не потрібно. Завітайте сюди й потіштеся в цій водоймі – неймовірно рідкісного хімічного складу. А от у селі Хижа – джерело мінеральної води, яка нічим не відрізняється від шаянської.
Для любителів старовини й народного мистецтва є шкільний музей та ткацтва у селі Черна. У Новоселиці – етнографічний. Надзвичайні враження у вас залишаться від відвідування дерев’яної церкви в цьому селі, пам’ятки архітектури XVII ст. У цій маленькій культовій споруді маєте можливість ознайомитися з народним малярством. Особливо цікавою є картина Божої Матері з малим Ісусом. Дехто твердить, що це оригінал Боронявської ікони, яку давно вже розшукують. Завідуюча музеєм Н. Вамош говорить, що ця ікона – чудотворна. Якщо помолитися біля неї і попросити щось – усе збудеться. Вона каже, що образ іноді «плаче». Але оскільки тут уже не проводяться Богослужіння, то довести людям цей факт важко.
Загалом гора Фрасин цікава в будь-яку пору року і є неперевершеною природною родзинкою Виноградівщини.
Василь ІВАШКО
Джерело

18 березня 2016 р.

Історія села Боржавське

До 1946 року цей населений пункт мав назву Велика Чингава. Село розташоване за 18 км від райцентру і 10 км від залізничної станції Сільце на лінії Берегово – Кушниця. Стара назва села, ймовірно, походить від назви річки Чингава, на березі якої розмістилося село, що належало сім’ї баронів Перені. До речі, на околиці Боржавського знаходиться сама північна точка

Стежками історії Великих Комят